Ось нарешті ми дісталися результатів нашого конкурсу «Ти не один»

Вітаємо Алену Васильеву та її команду підтримки!
Сподіваємося, що нагороду отримала найдостойніша і що нагорода 5 000 гривень буде використана задля підвищення активності Алени у справі допомоги людям з діабетом.
Бажаємо всім здоров'я, терпіння та мирного неба над головою.
А також наснаги для активної участі у наших наступних конкурсах.

ІСТОРІЯ АЛЕНИ
" Привіт всім. Вагалася чи писати? Тому, що багато хто мене знає скажуть: "а навіщо їй це? у неї все добре!". Але не завжди так було..Кошти завжди не будуть зайвими. От моя історія.
Я захворіла майже 8 років тому. Я є власницею спільноти у вайбері, де ми спільними зусиллями намагаємось допомогти людям жити з цд і це у нас добре виходить. Багато хто вважає, що краще написати супер-адміну ніж в спільноту). Бо вона точно все знає! Але.. мало хто знає з чим мені довелося зіткнутися, щоб знати більше про цд. Моя історія починається з того, як я після діагнозу приїхала додому і вирішила покінчити зі своїм минулим (бо ж діабет)..я закрила всі свої справи і очікувала на....ой, важко то все було.. Я була впевнена, що якщо я буду їсти гречку і кусок чорного хліба, то можливо побачу, як виростуть мої діти(на той момент синам було 5 років і майже 1,1 меншому). Так, я їла гречку з залитою теплою водою і 50 гр чорного хліба 2 роки ранок-обід-вечір тому, що іншої інформації у мене на той час не було. Довела себе до анорексії зі всіма вражаючими наслідками..коли не стало підшкірного жиру і почались проблеми по-жіночому, з високим цк і вічним ацетоном. Я попала в оте замкнуте коло, коли ацетон бо високі цукри, а високі цукри бо ацетон. Організм вже не сприймав іншої їжі і навіть на прості овочі реагував ацетоном. Про підколки ніхто мені і не казав..але, якщо я чула таке, то дуже їх боялася..тобто колю стандартну дозу не важливо який цк(. За цих два роки мене привозили по швидкій 9 разів. Мій чоловік сам займався дітьми і тихо плакав у подушку ночами(сонце, я це чула). Ніколи не забуду його вираз: "- краще у мене б настав діабет, щоб я розумів, як тобі допомогти!". На той час я була людиною песимістом, коли все перестало цікавити і готувалася до найгіршого(. Чому? Багато хто зрозуміє. Підняла дитину на руки- гіпо, посиділа на стільці 2 години постригла собаку- гіпа, пішла в город по городину- гіпа..не хотілося жити! А це все від браку інформації. В цьому дописі хочу подякувати своєму чоловікові Антон Васильев , який за час мого ігнору цд вивчив все і більше. І двом (на той час) хлопчикам, які навчили мене жити по-іншому(я привчала свій організм знову їсти все). Владік(нажаль тегнути не можу) і Максим Водянний , які сиділи зі мною на телефоні 24/7 і казали: "-тьотя Альона вколіть це, з'їжте це, з цим можна жити!". Так я зараз "крута" і прочитала чимало діабетичної літератури та й намагаюсь на своєму "гіркому досвіді" навчити інших жити з цд правильно ..але! Ніколи не забуду хто мені в цьому допоміг.
Р.S: Коли на мій день народження приїхали в гості діа подружки, то здивувалася. Чоловік носив закуски і розказував скільки хо в кожній тарілці). Ми живемо душа в душу і я вдячна, що він мене не покинув" бо діабет" (як це часто стається в таких родинах..нажаль). Дякую, тим хто зараз довіряє мені..хоча стаж замалий, але..
Дякую тим хто не пройшов повз мого допису і не полінився прочитати. Всім гарних цукрів! "

Алёна Васильева

#Результати_конкурсу_Ти_не_один, #УДФ_діє #Діабет_та_Життя