Інтерв'ю у досвідченого лікаря, завідуючої ендокринологічним відділенням у м. Києві, Лантух Лілії Олексіївни, було взято з ціллю познайомитись з "атлантами" - лікарями відділення. З людьми, котрі не покладаючи рук працюють заради дітей, також і в умовах повномасштабної війни.

- Мене звати Олег Подлуцький. Я представляю Українську діабетичну федерацію, ми приїхали до Вас не тільки з гуманітарною допомогою але просимо Вас відповісти на декілька питань. Представьтеся, будь ласка.

- Я, Лантух Лілія Олексіївна, завідуюча ендокринологічним відділенням КНП ДКР №6, вул.Терещенківська м. Києва.

Сфера географічної відповідальності

- Наше міське відділення приймає дітей з ендокринною патологією з усіх районів міста Києва.

Коло обов'язків чи вистачає часу і сил на сім'ю

- Обов'язків звичайно багато. Цукровий діабет першого типу серед дітей росте, тому їх становиться більше. Часу і сил мабуть і вистачає, але є вихідні дні. Стараємося приділяти увагу і своїй сім'ї теж.

Хто ваші підопічні і скільки їх? Кількість штатних працівників та лікарів?

- Якщо вважати, що це місто Київ, то дітей з цукровим діабетом міста більше тисячі. Не всі вони проходять через наше відділення. Ще є ОХМАДИТ та інші ендокринологічні відділення по місту. Відсотків дев'яносто дітей міста Києва лікуються в нашому відділенні.

- У нас є три лікаря: одна завідуюча і два лікаря. За штатним розкладом також три лікаря.

Кожному обпікає сердце навіть спогад про 24 лютого 2022 року. Кожен українець згадує цей день зі сльозами в душі і на очах. Хтось зустрів його вдома, у друзів, на вулиці, в дорозі, не в рідному місті... Але наша сьогоднішня героїня медичного фронту зустріла цей роковий день на робочому посту.

Перші думки і дії двадцять четвертого числа, вранці, рік тому. Якщо вам довелося виїхати, чому повернулися?

- Важко говорити… Я була на роботі. Зрозуміло, що на самому початку батьки забирали своїх дітей до себе. Пару дітей не змогли виписати, бо в них була важка форма діабету, некомпенсовані діти. 24 числа 2022 року поступила перша нововиявлена дитина. Всі лікарі, деякі медсестри ночували прямо в лікарні майже весь час. Всі, хто не виїжджали, жили в лікарні. Всі були на місці. Я поїхала тільки 8 березня 2022 року і повернулась в травні 2022 року. Це моя робота. Багато дітей було на початку війни. В нашому відділені в ті дні було більше 50 дітей. Під час війни та військових дій було багато нововиявлених дітей з цукровим діабетом.

Як налагоджений зв'язок між лікарями та пацієнтами? Основні проблеми.

- Проблем скоріш за все немає. Ми розуміємо, що цукровий діабет це захворювання, яке не проходить через тиждень, два. Тому зрозуміло, що зв'язок є. Зараз дуже багато дітей, які виїхали. З ними тримаємо зв'язок по телефону, вайбер і телеграм. Дзвонять, запитують, надаємо допомогу. Ніколи не відмовляємо. Зв'язок налагоджений на всі 100%. Пацієнтам, кого ми ведемо, надаємо свої номери телефонів. Кожен з нас, мабуть, двадцять чотири на сім на зв'язку. .

Чи була допомога від МОЗ, департаменту? Гуманітарна допомога

- Все виконувалось. В нас є всі ліки, інсулін. Дякуємо за це.
- Гуманітарна допомога особливо в перші дні війни надавалася нашому відділенню, коли були закриті майже всі аптеки. Інсуліни, ліки, моніторинги, глюкоза. Все було на вищому рівні. Зараз все налагоджено, повна забезпеченість відділення усім необхідним. Можливо, логістичні шляхи отримання буває страждають. Але на даний час все, що нам потрібно для здійснення медичної допомоги дітям з цукровим діабетом, майже все, є.

Які були і є труднощі з інсуліном?

- Так, були в тому плані, що аптеки закриті. Діти не могли по рецепту отримати інсулін. Так, інсуліни були в аптеці, але не могли отримати. Тому були гуманітарні, які ми роздавали прямо дітям за призначенням лікаря. На сьогодні такої ситуації вже немає. Зараз можливо отримати всі види інсуліну.

- Виписуємо електронний рецепт з яким можливо отримати потрібний вид інсуліну в аптеках Україні без перешкод. Сам рецепт, з одного боку, зробив нашу роботу краще і легше. Але вони виписуються не на рівні стаціонарів, а на рівні поліклінічних відділень.

- Робота діабетичної школи налагоджена, працює при відділенні для хворих на цукровий діабет. Двічі на тиждень там маленькі пацієнти та батьки спілкуються з лікарем - ендокринологом. Я думаю, що і для лікарів простіше працювати, коли пацієнт отримує виважену інформацію. Наша школа самоконтролю працює не тільки для дітей, які лежать в стаціонарі. Вона відкрита і для всіх дітей міста Києва. Така школа повина бути обов'язково.

Інтернет як спосіб інформації для лікаря

- Так, інтернет помічник. Але, якщо ми кажемо за сайти професійних діабетологічних організацій. Так як інтернет - вільний простір, в якому будь-яка людина може висловити свою думку. Буває людина пише хибні речі. Ці речі, в нашому випадку, можуть дизорієнтувати батьків, чиї діти хворіють на діабет, особливо щойно виявлених малюків. Інформація з інтернету корисна тоді, коли вона з офіційних діабетичних сайтів асоціацій, федерацій, організацій. Де лікарі виступають і надають інформацію або досвідченні батьки, що давно мають дитину із цукровим діабетом. Я думаю, це дієва допомога

Майбутнє телемедицини

- Я вважаю, телемедицина - це крок вперед.

Ваша особиста заповітна мрія, окрім одної яка є в усіх нас

- Навіть і не думала про це. Зараз і не мріється.

Що вам хотілось би зробити після війни?

- Хочеться стабільно, гарно працювати, мати гарну зарплату. Щоб все було, не думати чим надавати допомогу дітям. Помпи, моніторинги. Зараз воно вже є. Але, щоб медицина на щебель вище стала. Щоб медицину поважали, цінили ще вище. Якщо брати в загальному.

- Знаєте, зараз спілкуючись із пацієнтами за кордоном, дізнаємося, що нашу ендокринологію, нашу медицину сильно хвалять, починають цінувати більше. Може технічно за кордоном краще: більше т-смужок, доступні моніторинги. Але передають, що таких лікарів, як в Україні, там немає.


Підпишиться на нашу сторінку у Фейсбуці, щоб не пропускати новини, та цікаві теми для вас