Олександр та Світлана. Син та мати. Постійно стикаються з діабетом, його нюансами. Пройшли шлях від А до Я, напам'ять знають абетку з діабету. Саме тому гостро розуміють потребу людей хворих на ЦД, знають як підтримати та якісно надати першу допомогу на початку хвороби, так і людям з давно поставленим діагнозом.

Інтерв'ю було взято з ціллю ближче ознайомитися з людьми, котрі керують філією Української Діабетичної Федерації в Одесі. Про їх кропітку важливу роботу, співробітництво та гуманітарну допомогу.

Представтесь, будь ласка

- Я, Галаєв Олександр Сергійович, керівник Одеської філії Української Діабетичної Федерації. А також Галаєва Світлана, волонтер та людина з великим серцем, що постійно в партнерстві із Українською Діабетичною Федерацією.

Розкажіть про себе: Короткий опис свого життя

- Працюю керівником Одеської філії УДФ з початку війни. Відчули вильну потребу у його створенні для діяльності у допомозі людям хворим на цукровий довгий час або нововиявлених.

Сам Олександр хворіє на діабет з 1-го класу, інсулінозалежний вже 24 роки. На протязі своєї юності та молодості до сих пір разом із Світланою Галаєвою займається благодійністю, допомогою та волонтерством разом із Українською діабетичною Федерацієюз 2006 року

Разом із Світланою працюємо з 2006 року, спочатку як члени Діабетичної Федерації. Керували в Одесі "Школою діабету" у свій час. Наразі я, Олександр, являюсь керівником філії. Світлана, моя мати, вірний та найближчий друг постійно допомагає в цьому як досвідчена людина. Також в нашій філії працює Анастасія Буц. Вона займається інформативною частиною нашої філії: просування групи фейсбук, написання постів та створення ілюстрацій для групи.

Чому працюєте на УДФ. Чому вирішили приєднатися?

Приєдналися для того, щоб нести інформацію до людей про хворобу. Що вона є. І людей хворих на діабет з кожним роком все більше, особливо під час великого стресу через війнув Україні. Для мам, котрі переживають за свою дитину, що хворіє. Розповідати про це всім їм, навчити жити з цим, контролювати діабет. Вчити не боятися говорити про хворобу з лікарями, спонукати на співробітництво з професійними лікарями, ходити в школу діабету. Залучати людей на скринінги та профілактичні заходи щодо свого здоров'я.

Що найбільш вас приваблює в роботі?

- Перш за все допомога. Створення кола взаємодопомоги серед пацієнтів та лікарів.

Яка ціль та мета Одеської філії, яка в вас робота?

- Наша ціль чітка – висвітлювання загальної інформації щодо хвороби в маси, розповсюдження знань «Що таке діабет», всебічна допомога хворим дорослим та дітям. Це для нас важливо, бо ми самі з цим зіштовхнулися і як ніхто розуміємо потребу в підтримці та знаннях тих, хто не розуміє або не знає, як жити з діабетом. Мета – проводити всі можливі скринінги, круглі столи, профілактичні заходи. Допомагати ділом, тобто надавати гуманітарну допомогу. Наразі маємо важку ситуацію в країні. Розуміємо, не всі мають можливість купити глюкометр зі смужками. Для цього є ми. Адресна допомога, через мережу аптек, допомога військовим. Ми ставимо на меті, робити усе залежне від нас задля підтримки як моральної, так і матеріальної.

Щоб ви хотіли змінити або вдосконалити у роботі філії?

- Більше хочеться працювати над удосконаленням взаємозв'язку між пацієнтом та лікарем. Від цього залежить якість лікування. Деякі лікарі можуть забути за людину, перекидати відповідальність на інших лікарів – спеціалістів. Бо не можуть дати відповідь на перелік питань щодо патологій під час лікування діабету. Велике бажання зробити уклон на педіатрів, що працюють з дітьми. Зараз присутні переселенці, що є і нововиявленими. Так, лікарі їх знають. Хочеться більше допомогти діткам впоратись максимально комфортніше із хворобою. Створити цільову допомогу.

Яких цілей: стратегічних, операційних, професійних ви б хотіли досягти у роботі в філії?

- Досягти миру. Без питань. Планувати будемо потім, зараз плани важко будувати. Ситуація змінюється постійно. Маємо приблизні нариси плану роботи Одеської філії. Усе по ситуації та нужді. Ми зараз маємо потребу та бажання створити школу діабету на основі лікарні, як ніколи. Повторюсь, людей хворих на діабет становиться більше: стрес є першопричиною такого результату. Важливо інформувати населення, вчити та розмовляти про діабет. Для того, щоб лікарі читали лекції, проводилися круглі столи, об'єднувалися батьки дітей хворих на ЦД та дорослі для обміну досвіду, підтримки одне одного.

- На неділі було проведено 3 круглих столи для лікарні №10, мереж аптек. На цих заходах було роздано глюкометри зі смужками, визначено формат харчування на власному досвіді. Проведено консультації з нововиявленими, і серед лікарів, людьми хворими на цукровий діабет. Круглі столи були досить камерними за кількістю присутніх: загалом 14 людей разом із слухачами, фармацевт-провізорами та робітниками Одеської філії Української Діабетичної Федерації.

До якого результату прийдете, досягнувши поставленої мети?

Це процес, який йде постійно, не зупиняючись. Те, що робить Українська Діабетична Федерація та Одеська філія потрібно завжди. Тут немає кінцевого результату. Ми вже багато зробили. Роздавали з перших днів війни SOS-пакети: глюкометри, смужки по всій Одеській області, проводили день діабету. Активно підтримуємо нововиявлених людей на ЦД у критичних для них ситуаціях.

Як ви перенесли 24 лютого: ваші емоції та дії?

Стрес як і в усіх, не було бажання покидати Україну. В цей період займалися волонтерством. Так як організація філії була створена під час війни для допомоги населенню, лікарям та військовим.

Гуманітарна допомога: складнощі, плюси та мінуси?

Складнощів не було ніяких. Лікарі на початку війни, коли зрозуміли, що можуть попросити про допомогу, їхали з Саврані. Саврань, на хвилиночку, знаходиться за 200 км від Одеси. Ми відправляли гуманітарну допомогу в Арциз, Ізмаїл, Черноморск та в інші міста області. По Одесі була зроблена кропітка робота: мережі аптек співпрацювали з нами, багато було відправлено адресної допомоги без перешкод та проблем.

Можливо є історії, які торкнули ваше серце?

- Конкретних історій нема. Але торкнуло чуйне відношення людей один до одного в скрутну хвилину. Люди, які стали на захист своєї свободи, незалежності України. Це торкає до глибини душі. Хочу відокремити допомогу мережі аптек «Анкор», їх директора. Наскільки відчайдушно вони взяли на себе більшість обов'язків, що спростило нам роботу наданні гуманітарної допомоги від Одеської філії УДФ. В тандемі ми змогли зробити великий обсяг та підтримати достатню кількість людей, особливо переселенців.

Ваша особиста заповітна мрія?

- Вилікувати від діабету людей. На жаль, діабет може привнести в життя складнощі у вигляді патологій. Рано чи пізно вони з'являються. Хочеться, щоб цього було менше і люди з ЦД жили повноцінно. Та їх життя було комфортним, щасливим і довгим.

Підпишиться на нашу сторінку у Фейсбуці, щоб не пропускати новини, та цікаві теми для вас