Частина друга

Світлана провела нас до Школи діабету. Враження від шляху було незвичайне. Наче це картинна галерея . Усі стіни були завішені картинами намальованими чи вишитими діточками , які знаходяться на стаціонарі або тими, кого з нами більше немає. Батьками чи відомими художниками різних країн і України. Відчувається гордість лікарів щодо своїх талановитих дітей. Вони творять своє життя, наповнюють її світлими враженнями, емоціями , даруючи добро. Нібито дають приклад усім, вчать цінувати кожну хвилину свого життя. Вчать батьків витримці до складнощів долі. Світлана Леонідівна поділилася історією одного з батьків. Батько пацієнта, підійшов до неї, промовив, що зробить все, що від нього залежить для того, щоб дитина жила і відчувала себе добре, спокійно.

- «Ми проводимо школу цукрового діабету і пояснюємо, показуємо основні моменти. Щоб мама і дитина зрозуміли усе необхідне за цей час. Там вчаться, як вводити інсулін, як вимірювати цукор і зрозуміти симптоми гіпоглікемії».

Лікар наголосила на важливість школи для батьків та дітей, точніше необхідність їх наявності в кожній подібній лікарні.

- « Ми просимо забезпечення літературою для школи: щоденниками та книжками про діабет для батьків, для вперше виявлених. малюків. Вони відкрили якщо, щось їм не ясно. Тут же почитали».

В нас кожний лікар працює зі своїм пацієнтом. Кожен лікар проводить школу цукрового діабету своєму пацієнту, мамі, бабусі і вони додому вже йдуть підковані. І ми ще їм видаємо інформацію в електронному вигляді. Вони є інформаційно захищені . Вони знають, як колоти, що таке гіпоглікемія, що таке гіперглікемія, що таке цукровий діабет, які там є ускладнення. Да, немає такого страху, як на початку, тому шо, ви знаєте, різне буває. Це дійсно різні люди, різні думки і різне відношення до хвороби. Є дуже агресивні, не хочуть прийняти хворобу, особливо коли дітки маленькі. Це дуже важко, але ми психологічно допомагаємо. Є тут батьки, які лежать з дітками. Дітки між собою спілкуються, Вони розказують одне одному, що це не страшно, все буде добре, нічого не міняється в їхньому житті. Крім того ж вони вводять інсулін і все життя продовжується. Вони будуть їсти кусочок тортика і підуть займатися спортом і танцями. Єдине, що ми їм покажемо, що вони будуть дотримуватися режиму дня , будуть харчуватися правильными продуктами. Це не завадить і здоровій дитині.

Ця хвороба іспит для кожної з сім'ї. Розуміючи її наслідки, іноді летальні, батьки відчувають страх. Деякі не справляються з ним. Зі слів Світлани Леонідівни, дуже часто звинувачують мати, яка не доглядала чи не додивилася за дитиною, багато сімей розводяться. Легко покинути хворобливу дитину з мамою, чим знайти слова підтримки і діяти разом. Бо важливо бути поряд у таку важку хвилину і разом боротися, як на фронті.

Коли ми проходили по палатах були ті, хто надав згоду сфотографуватися. Я зустрів особливу дитину сонця. З допомоги мати ми зрозуміли, що дитина не хотів зробити звичайне фото. Ми зробили постановочне фото " Я є мільйонер". Чи несвідоме це самопрограмування у дитини? Дивовижно, як хлопець себе налаштував і навіщо.

Ніхто не може завадити людям творити добро

Відчувається впевненість, що ніяка суспільна думка не завадить йому йти до своєї цілі. Бо дитина вже запрограмувала себе на успіх в будь-якій справі, у відчуття свого тіла, життя. Внутрішнього мільйонера. Так само, як барон Мюнхгаузен дістав себе з болота, ігноруючи закони фізики. Так і ця дитина візьме себе і досягне своєї цілі не дивлячись ні на що. Лікарі, батьки завжди будуть на їх боці, особливо в цій лікарні.

Зустрілись підлітки, приблизно 15-17 років. Було приємно бачити, що діти вільно спілкуються без меж, без інтернету, приділяючи увагу одне одному в реальності. Спілкуються на різні теми, маючи одну об'єднуючу їх проблему. Вони обмінюються досвідом та підтримують одне одного, як побратими.

Медицина. Майбутнє

Майбутнє медицини. Консультації, великий поток інформації, телемедицина, обмін досвідом між лікарями – народними та міжнародними.

Що з цього приводу думає наш лікар?

- « Так, ми допомагаємо і консультуємося в режимі онлайн з іншими лікарями з Інституту ендокринології. Медицина повинна розвиватися, бо ми йдемо в майбутнє…»

Особисто лікар отримує задоволення, коли приходячи до тями дитина відкриває очі і посміхається. Проходячи через низку труднощів щодо розуміння життя з цукровим діабетом, приймають лікаря як рідну людину. Справжній подарунок для нашого лікаря, мати за честь дарувати посмішку, полегшення стану та дарувати радість дитинства. Самі лікарі працюють в лікарні разом із батьками задля комфорту своїх дітей. Видна кропітка робота. Людина чи дитина з хворобою може побувати в різних куточках лікарні з різними видами діяльності. Будь то школа діабету, коридор, столова. Все завішано в мистецтвах багатьох людей. Хочу сказати, це місце має на меті лікування та підтримка пацієнта. Київська обласна лікарня спільними зусиллями небайдужих набула і виховного сенсу.

Мрія лікаря

Мрія напевно є. Щоб було чудо, щоб покращити стан, особливо у цих маленьких діток, маленьких пацієнтів, щоб батьки були впевненішими. Все таки наука йде вперед. Тому надіємося, що буде чудо і придумають, щоб діток виліковували.

А ваша особиста?

Найперше це перемога. Щоб наша держава процвітала. Наша мрія, щоб ми були на високому рівні, що б всі відчули наш рівень. В нас дуже розумні лікарі. В нас дуже хороші люди, які відносяться до пацієнта, які будуть працювати двадцять чотири на сім, якщо це потрібно. Ми мріємо, щоб у нас була квітуча Україна, яка знаходиться в центрі, яка нам Богом дана. Така красива територія і що б нас Господь Бог все таки оберігав. Менше хворіли діти, щоб вони були щасливіші. Менше було стресу, щоб були збережені сім'ї. До речі, дуже багато пацієнтів. я вам скажу такий секрет, що коли дитина захворіла, хворіє і починає хворіти на цукровий діабет, не завжди сім'я зберігається. Тому що таке навантаження, яка випадає психологічно на маму і сім'ю. Мама починає переключатися на хвору дитину. Хочу, щоб вони себе відчували вільними, що б ми їх навчили, що вони мали такі інсуліни й лікування, щоб це було.Розумієте, що б ми таки зажили хорошим та щасливим життям.

Ми все подолаємо

Зараз ми залишимо обов'язково всі контакти і щоб у вас не було відчуття, що ми один раз приїхали. Ми хотіли би так спілкуватися і у майбутньому

- Ми будемо дуже вдячні. Да, дійсно такі низький уклін за те , що люди турбуються, розуміють цю проблему. Дуже дякуємо, що саме такі люди відгукуються на нашу потребу. Дякуємо пані лікарю Світлані Леонідівні за теплий прийом. За відвертість, щирість.

Професіонал у своїй справі, неначе мати піклується про лікарню, про дітей, батьків цих дітей. Створила місце, де затишно дітям, де вони відчувають, що мають шанс навчитися жити з цукровим діабетом або вилікуватись. Але важливо наголосити на тому, що всім нам потрібно робити систематично скринінг, обслідування всього організму. Не дати розвиватися паросткам діабету у вас, у ваших дітей. Бережіть своє здоров'я і здоров'я дитини.

Перша частина інтерв'ю тут

Підпишиться на нашу сторінку у Фейсбуці, щоб не пропускати новини, та цікаві теми для вас