Гіпоглікемія залишається обмежувальним фактором при підтримці нормоглікемії у людей з діабетом, які використовують інсулін. Безперервний моніторинг глюкози (CGM) може допомогти уникнути гіпоглікемії та підтримувати управління її проблемами в клінічній практиці. У цьому огляді ми розкрили питання ефективності CGM як потужного інструмента для уникнення як легкої, так і важкої гіпоглікемії, а також відвернення наслідків, пов’язаних із цим станом.
Для профілактики ускладнень діабету необхідно обирати лікування, що дозволяє досягти сталої нормоглікемії. Дослідження DCCT показало, що нормоглікемія асоціюється з коротко- та довгостроковою профілактикою мікро- та макросудинних ускладнень. Однак, це також призвело до триразового збільшення випадків важкої гіпоглікемії, що потребують сторонньої допомоги. Важка гіпоглікемія порушує повсякденне життя і становить високий ризик під час таких дій, як водіння чи плавання. Проблеми з гіпоглікемією можуть також спричинити обмеження на роботі чи проблеми зі страхуванням. Емоційні та поведінкові зміни, викликані гіпоглікемією, можуть негативно впливати на соціальне життя, викликаючи конфлікти. Міжнародне дослідження DAWN-2 показало, що проблеми з гіпоглікемією часто впливають на членів сімей хворих на діабет. Більш важкі форми гіпоглікемії можуть призвести до коми, судом, інсульту або аритмій. У людей з діабетом 1-го і 2-го типу важка гіпоглікемія є фактором ризику ранньої смерті. Страхи та тривоги, пов’язані з гіпоглікемією, є поширеними серед хворих на діабет.
Brian Frier назвав гіпоглікемію найпоширенішим і найстрашнішим побічним ефектом інсулінотерапії.
Епідеміологічні дані показують нерівномірний розподіл гіпоглікемічних епізодів серед людей з діабетом. У дослідженні DCCT 22% учасників мали щонайменше п'ять випадків гіпоглікемії з комою або судомами, але ця меншість склала понад 55% усіх важких випадків. При цьому 30% учасників не мали жодного епізоду важкої гіпоглікемії за 9 років спостереження. Міжнародне дослідження понад 1000 людей з діабетом 1 типу підтвердило цей нерівномірний розподіл: 36,7% учасників повідомили про важку гіпоглікемію, причому 5% з них склали 54% всіх епізодів. Недавнє реєстрове дослідження підтвердило, що 10% людей з діабетом 1 типу мали всі зареєстровані випадки гіпоглікемії. Подібна тенденція спостерігається і при діабеті 2 типу: важка гіпоглікемія траплялася у 15% пацієнтів, які отримували інсулін, причому майже 3% мали два або більше важких епізодів.
Отже, ризик тяжкої гіпоглікемії не є однаковим для всіх людей з діабетом. Існують чіткі епідеміологічні докази існування певних груп, які мають особливо високий ризик гіпоглікемії. Було визначено декілька факторів ризику виникнення гіпоглікемії, наприклад, попередні гіпоглікемічні стани, довша тривалість діабету, і, відповідно, тривалість інсулінотерапії.
Brian Frier назвав гіпоглікемію найпоширенішим і найстрашнішим побічним ефектом інсулінотерапії.
Епідеміологічні дані показують нерівномірний розподіл гіпоглікемічних епізодів серед людей з діабетом. У дослідженні DCCT 22% учасників мали щонайменше п'ять випадків гіпоглікемії з комою або судомами, але ця меншість склала понад 55% усіх важких випадків. При цьому 30% учасників не мали жодного епізоду важкої гіпоглікемії за 9 років спостереження. Міжнародне дослідження понад 1000 людей з діабетом 1 типу підтвердило цей нерівномірний розподіл: 36,7% учасників повідомили про важку гіпоглікемію, причому 5% з них склали 54% всіх епізодів. Недавнє реєстрове дослідження підтвердило, що 10% людей з діабетом 1 типу мали всі зареєстровані випадки гіпоглікемії. Подібна тенденція спостерігається і при діабеті 2 типу: важка гіпоглікемія траплялася у 15% пацієнтів, які отримували інсулін, причому майже 3% мали два або більше важких епізодів.
Отже, ризик тяжкої гіпоглікемії не є однаковим для всіх людей з діабетом. Існують чіткі епідеміологічні докази існування певних груп, які мають особливо високий ризик гіпоглікемії. Було визначено декілька факторів ризику виникнення гіпоглікемії, наприклад, попередні гіпоглікемічні стани, довша тривалість діабету, і, відповідно, тривалість інсулінотерапії.
Головним фактором ризику виникнення важкої гіпоглікемії є порушення чутливості до гіпоглікемії
У людей, хворих на цукровий діабет 1 типу (ЦД 1), може розвинутися стан, який називається порушенням чутливості до гіпоглікемії, коли вони не відчувають, що рівень цукру в крові падає до такої міри, що їм може знадобитися медична допомога. Гіпоглікемія визначається як рівень глюкози в крові <70 мг/дл (< 3,9 ммоль/л); дуже низький рівень глюкози в крові, або <54 мг/дл (< 3 ммоль/л), є небезпечним, і людина потребує негайної допомоги.
Зазвичай у людини, яка відчуває гіпоглікемію, є характерні фізичні симптоми, такі як відчуття голоду, бліда шкіра, пітливість або дратівливість, які можна усунути до того, як вони переростуть у більш серйозні проблеми, такі як сплутаність або втрата свідомості.
Але людина, яка не знає про гіпоглікемію, може не мати цих фізичних сигналів, а ризик гіпоглікемії особливо високий під час сну. Легкі випадки також можуть залишатися непоміченими.
В опублікованих дослідженнях патофізіологічною основою розвитку порушення чутливості до гіпоглікемії називається гіпоглікемія-асоційована автономна недостатність (HAAF). Люди з порушенням чутливості до гіпоглікемії мають знижений глюкагоновий відгук на низькі рівні глюкози в крові та нижчі глікемічні пороги для контррегуляції глюкози та симптомів гіпоглікемії. Частою причиною виникнення HAAF є часта гіпоглікемія. Повторні або тривалі епізоди легкої гіпоглікемії пов'язані з процесом адаптації до нижчих рівнів глюкози, що призводить до зсуву порогових рівнів для симптомів гіпоглікемії та контррегуляції глюкози. Нічна гіпоглікемія під час сну є особливим ризиком для цього адаптаційного процесу. Зі зсувом глікемічного порогу люди з порушенням чутливості до гіпоглікемії отримують сигнал про наближення гіпоглікемії при нижчих рівнях глюкози, збільшуючи ризик важкої гіпоглікемії. Уникнення гіпоглікемії може поліпшити цей синдром, зсунувши поріг попереджувальних симптомів та контррегуляції глюкози до нормальних рівнів.
Використання CGM для виявлення порушення чутливості до гіпоглікемії
Нерозпізнана гіпоглікемія, особливо у новонароджених, є значною причиною захворюваності та несприятливих неврологічних наслідків. Дослідження показали, що безперервний моніторинг глюкози покращує глікемічний контроль і знижує частоту гіпоглікемій у дітей з ЦД 1-го типу.
За період дослідження було зареєстровано 26 гіпоглікемічних подій за допомогою CGM у 60 % учасників, причому 45 % з них сталися між 06:00 та 08:00 годинами.
У дослідженні дорослих віком 60 років та старше з діабетом 1 типу застосування CGM призвело до невеликого, але статистично значущого скорочення часу, проведеного з гіпоглікемією (рівень глюкози <70 мг/дл) порівняно з періодичним вимірюванням рівня глюкози в крові за допомогою стандартного CGM. Подібне зниження гіпоглікемії спостерігалося як у пацієнтів, що користувались інсуліновими помпами, так і у тих, що вводили інсулін ін'єкціями. Результати були послідовними в діапазоні віку 60-86 років, базового рівня HbA1c 5,6%-10,8%, серед пацієнтів з когнітивними порушеннями та без них, а також на всіх рівнях освіти.
За період дослідження було зареєстровано 26 гіпоглікемічних подій за допомогою CGM у 60 % учасників, причому 45 % з них сталися між 06:00 та 08:00 годинами.
У дослідженні дорослих віком 60 років та старше з діабетом 1 типу застосування CGM призвело до невеликого, але статистично значущого скорочення часу, проведеного з гіпоглікемією (рівень глюкози <70 мг/дл) порівняно з періодичним вимірюванням рівня глюкози в крові за допомогою стандартного CGM. Подібне зниження гіпоглікемії спостерігалося як у пацієнтів, що користувались інсуліновими помпами, так і у тих, що вводили інсулін ін'єкціями. Результати були послідовними в діапазоні віку 60-86 років, базового рівня HbA1c 5,6%-10,8%, серед пацієнтів з когнітивними порушеннями та без них, а також на всіх рівнях освіти.
Люди похилого віку, особливо ті, хто тривалий час хворіє на цукровий діабет 1 типу, схильні до гіпоглікемії та порушення чутливості до гіпоглікемії. Окрім гострих змін психічного стану, тяжка гіпоглікемія може спричинити судоми, падіння з переломами, когнітивні порушення та серцеві аритмії, що призводять до раптової смерті. Відповідно, в рекомендаціях щодо лікування літніх людей з діабетом 1 типу наголошується на мінімізації гіпоглікемії шляхом зниження рівня глюкози до 70 мг/дл менше ніж в 1% випадків, а також на менш суворих цільових показниках гемоглобіну A1c (HbA1c)
Отже, безперервний моніторинг глюкози стає це все більш важливою технологією лікування діабету, яка може допомогти уникнути низьких значень глюкози та ідентифікувати людей з діабетом, в яких порушена чутливість до гіпоглікемії.
Доведено, що CGM, які надають сповіщення про знаходження у потенційно небезпечному глікемічному діапазоні, знижують ризик тяжкої гіпоглікемії у людей з діабетом, які мають непередбачену гіпоглікемію.
Системи CGM, оснащені як пороговими, так і прогностичними сигналами тривоги, не тільки значно знижують ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії, але й страх перед гіпоглікемією. А це, в свою чергу, покращує якість життя людей з діабетом.
Джерела:
1. Hermanns, N., Heinemann, L., Freckmann, G., Waldenmaier, D., & Ehrmann, D. (2019). Impact of CGM on the Management of Hypoglycemia Problems: Overview and Secondary Analysis of the HypoDE Study. Journal of diabetes science and technology, 13(4), 636–644. https://doi.org/10.1177/1932296819831695
2. Gariepy, M., Yoosefi, N., Silva, C., Chanoine, J. & Abdulhussein, F. (2023). The use of CGM to identify hypoglycemia and glycemic patterns in congenital hyperinsulinism. Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism, 36(12), 1133-1139. https://doi.org/10.1515/jpem-2023-0289
3. Pratley RE, Kanapka LG, Rickels MR, et al. Effect of Continuous Glucose Monitoring on Hypoglycemia in Older Adults With Type 1 Diabetes: A Randomized Clinical Trial. JAMA. 2020;323(23):2397–2406. doi:10.1001/jama.2020.6928
4. Philippe Oriot, Noemie Klipper dit kurz, Michel Ponchon, Eric Weber, Ides. M. Colin, Jean Christophe Philips, Benefits and limitations of hypo/hyperglycemic alarms associated with continuous glucose monitoring in individuals with diabetes, Diabetes Epidemiology and Management, Volume 9, 2023, 100125, ISSN 2666-9706, https://doi.org/10.1016/j.deman.2022.100125
Доведено, що CGM, які надають сповіщення про знаходження у потенційно небезпечному глікемічному діапазоні, знижують ризик тяжкої гіпоглікемії у людей з діабетом, які мають непередбачену гіпоглікемію.
Системи CGM, оснащені як пороговими, так і прогностичними сигналами тривоги, не тільки значно знижують ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії, але й страх перед гіпоглікемією. А це, в свою чергу, покращує якість життя людей з діабетом.
Джерела:
1. Hermanns, N., Heinemann, L., Freckmann, G., Waldenmaier, D., & Ehrmann, D. (2019). Impact of CGM on the Management of Hypoglycemia Problems: Overview and Secondary Analysis of the HypoDE Study. Journal of diabetes science and technology, 13(4), 636–644. https://doi.org/10.1177/1932296819831695
2. Gariepy, M., Yoosefi, N., Silva, C., Chanoine, J. & Abdulhussein, F. (2023). The use of CGM to identify hypoglycemia and glycemic patterns in congenital hyperinsulinism. Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism, 36(12), 1133-1139. https://doi.org/10.1515/jpem-2023-0289
3. Pratley RE, Kanapka LG, Rickels MR, et al. Effect of Continuous Glucose Monitoring on Hypoglycemia in Older Adults With Type 1 Diabetes: A Randomized Clinical Trial. JAMA. 2020;323(23):2397–2406. doi:10.1001/jama.2020.6928
4. Philippe Oriot, Noemie Klipper dit kurz, Michel Ponchon, Eric Weber, Ides. M. Colin, Jean Christophe Philips, Benefits and limitations of hypo/hyperglycemic alarms associated with continuous glucose monitoring in individuals with diabetes, Diabetes Epidemiology and Management, Volume 9, 2023, 100125, ISSN 2666-9706, https://doi.org/10.1016/j.deman.2022.100125