В одному з досліджень, описаних в Diabetes Care, був оцінений зв'язок часу в цільовому діапазоні (TIR) 70-180 мг/дл (3,9-10 ммоль/л) з розвитком або прогресуванням ретинопатії та розвитком мікроальбумінурії, використовуючи набір даних дослідження "Контроль діабету та його ускладнень" (Diabetes Control and Complications Trial - DCCT) з метою доведення використання часу в цільовому діапазоні як маркера, що може вказувати на розвиток ускладнень.
A1C є мірою гіперглікемії, але не дає уявлення про гіпоглікемію, варіабельність глікемії або добові патерни глікемії. Слід зазначити, що існує значна міжіндивідуальна варіабельність взаємозв'язку між A1C і середньою концентрацією глюкози, тому для окремого пацієнта A1C може бути або не бути хорошим показником глікемії. Це не обов'язково важливо при порівнянні груп у клінічних дослідженнях або при обчисленні середніх показників по популяції, але може бути важливим при веденні окремого пацієнта. Існують певні добре відомі причини невідповідності середнього рівня глюкози A1C, такі як гемоглобінопатія, гемолітична анемія і хронічна ниркова недостатність; але навіть за відсутності відомих захворювань, що впливають на еритроцити, існує широкий діапазон можливих середніх концентрацій глюкози для даного рівня A1C.
За останні роки кілька організацій опублікували консенсусні заяви щодо ролі CGM і конкретних показників, які слід використовувати для оцінки загального глікемічного контролю, гіперглікемії, гіпоглікемії та варіабельності глікемії, а також була проведена конференція за участю представників усіх організацій для досягнення згоди щодо цих консенсусних заяв. З часом і в цих консенсусних заявах час у діапазоні 70-180 мг/дл (3,9-10 ммоль/л) популяризувався як важливий показник, що має бути отриманий з даних CGM для класифікації глікемічного контролю.
Опитування показало, що пацієнти також визнають TIR важливим показником.
Однак, для показників CGM, таких як TIR і час гіперглікемії, клінічну значущість не так легко визначити. Показник TIR зазвичай означає відсоток часу, протягом якого концентрація глюкози знаходиться в межах 70-180 мг/дл (3,9-10 ммоль/л), і, як такий, в першу чергу визначається величиною гіперглікемії. Він корелює з A1C, легко зрозумілий для людей з діабетом і легко обчислюється на основі профілів CGM.
"Проведення перспективного, довготривалого дослідження для оцінки зв'язку TIR з розвитком ускладнень зайняло б багато років і коштувало б дорого. На щастя, DCCT зібрало дані, які є цінними для оцінки цього питання (...) Ці дані, хоч і нечисленні порівняно з 288 щоденними точками, отриманими за допомогою CGM, яка була недоступна під час проведення DCCT, тим не менш, надали можливість оцінити зв'язок показників TIR і гіперглікемії з основними наслідками DCCT - ретинопатією і мікроальбумінурією.
Оскільки кількість даних про рівень глюкози, доступних для розрахунку TIR та інших показників за допомогою CGM, є значно більшою, ніж при періодичному семиточковому тестуванні, цілком можливо, що зв'язок TIR, виміряного за допомогою CGM, з ризиком мікросудинних ускладнень може бути навіть більшим, ніж при щоквартальному семиточковому тестуванні", - зазначають дослідники
У дослідженні DCCT концентрацію глюкози в крові вимірювали в центральній лабораторії за допомогою семи зразків (вимірювань) з пальця (семиточковий профіль: до, через 90 хвилин після їжі та перед сном), які відбирали протягом 1 дня кожні 3 місяці. Прогресування ретинопатії оцінювали кожні 6 місяців, а розвиток мікроальбумінурії в сечі - кожні 12 місяців. Моделі пропорційних ризиків використовували для оцінки зв'язку ТІР та інших глікемічних показників, розрахованих за даними семиточкового профілю, з частотою розвитку мікросудинних ускладнень.
Публічні набори даних DCCT були отримані з Центрального репозиторію бази даних Національного інституту діабету, хвороб органів травлення та нирок (NIDDK) та за сприяння Центру біостатистики Університету Джорджа Вашингтона. В аналізі були використані дані, зібрані під час проведення DCCT (1983-1993 рр.).
Результати дослідження
На малюнку нижче представлені два графіки (А: Ретинопатія, Б: Мікроальбумінурія) частоти розвитку мікросудинних ускладнень відповідно до рівня TIR (70-180 мг/дл), розрахованого за результатами щоквартального семитокового профілю глюкози в крові. можна побачити, що чим менше час був у цільовому діапазоні, тим вищі ризики зберігались для розвитку ускладнень.
Джерело: Diabetes Care, 2019 (42)
Середній показник TIR за семиточковим профілем для 1440 учасників становив 41 ± 16%. Ризик розвитку прогресування ретинопатії збільшувався на 64%, а ризик розвитку мікроальбумінурії збільшувався на 40% на кожні 10 відсоткових пунктів нижчого значення TIR. Результати були подібними для середніх показників глюкози та гіперглікемії.
Різниця в середньому показнику TIR між тими, у кого розвивалися і не розвивалися мікросудинні ускладнення, становила 10-12%, що відповідає приблизно 2,5 год/добу і різниці A1C в 1,0-1,4%.
Як висновок, у дослідженні вказано:
"A1C залишається цінним показником як результат у клінічних дослідженнях. Його можна виміряти з високою точністю і він не залежить від використання учасниками пристрою. Однак існують дослідження, в яких виміряний за допомогою CGM TIR або інші показники глікемії мали б переваги в якості результативного показника. На основі цих результатів можна зробити переконливий висновок, що TIR тісно пов'язаний з ризиком мікросудинних ускладнень і повинен бути прийнятною кінцевою точкою для клінічних досліджень".
Джерело:
Roy W. Beck, Richard M. Bergenstal, Tonya D. Riddlesworth, Craig Kollman, Zhaomian Li, Adam S. Brown, Kelly L. Close; Validation of Time in Range as an Outcome Measure for Diabetes Clinical Trials. Diabetes Care 1 March 2019; 42 (3): 400–405. https://doi.org/10.2337/dc18-1444