Будь-які статистично значущі відмінності в рівні основних метаболічних параметрів, пов’язаних з ЦД (глікемія натще, ППГ, HbA1c), відзначалися в ході дослідження між 2 групами (таблиця 2).
Також не було виявлено статистично значущі відмінності в частоті гіпоклікемічний епізодів між обома групами (таблиця 3).
Інший системний огляд і мета-аналіз включав в себе вісім досліджень, в яких порівнювалися ефекти АІ тривалої дії та РІЛ у пацієнтів з ЦД2. Шість досліджень вивчали АІ Гларгін і два - Детемір. Не було відзначено переваг щодо зниження рівня HbA1c для Гларгін. Для Детеміру мета-аналіз показав статистично значущу, але клінічно несуттєву перевагу РІЛ відносно метаболічного контролю. Частота симптоматичних і нічніих гіпоглікемічниї подій була нижче у пацієнтів, які отримували АІ Гларгін, ніж у пацієнтів, які отримували РІЛ. Крім того, для Детеміру в двох дослідженнях було показано, що менша кількість пацієнтів, відчували загальні або нічні гіпоглікемічні епізоди в групах лікування Детеміром. Методологічна якість включених досліджень дозволяє інтерпретувати результати з обережністю. До теперішнього часу не було проведено жодного дослідження, спрямованого на вивчення можливих довгострокових ефектів АІ. Тому залишається незрозумілим, чи вплине і в якій мірі лікування при тривалому впливі АІ на розвиток і прогресування мікро- і макросудинних подій в порівнянні з результатами, отриманими при лікуванні РІЛ. Оскільки відмінності в загальному впливі на метаболічний контроль були незначними для АІ Гларгін і РЛІ, і навіть були відсутні для АІ Детемір, від лікування АІ тривалої дії не очікується ніяких значних поліпшень в плані розвитку пізніх мікросудинних ускладнень. Що стосується переваг щодо розвитку тяжких гіпоглікемічних станів, то до них слід ставитися з певною обережністю. Статистично значущих переваг при лікуванні АІ Гларгін або Детемір не було виявлено. Крім того, інтерпретація результатів частоти тяжкої гіпоглікемії утруднена через суб’єктивність скарг. Пацієнти можуть неправомірно заперечувати важкі гіпоглікемії, і описувати їх як легкі або середньої тяжкості. Більш надійні визначення, такі як «ін’єкція глюкози або глюкагону іншою людиною», можуть призвести до отримання більш надійних даних. У всіх дослідженнях частота тяжкої гіпоглікемії була дуже низькою, що робить малоймовірним клінічний ефект від різних режимів інсулінотерапії. Незважаючи на те, що мета-аналіз виявив послідовне зниження симптомів гіпоглікемії при використанні терапії АІ трнивалої дії, з цих результатів не можуть бути зроблені надійні висновки, тому що визначення гіпоглікемії відповідно до описаних симптомів робить результати дуже суб’єктивними, особливо у відкритих дослідженнях з (ймовірно) відсутністю оцінки заслепленних результатів. Перевагою АІ Гларгін і Детемір може бути зниження нічної гіпоглікемії у пацієнтів з ЦД2 в порівнянні з лікуванням базальним інсуліном. Але знову ж таки, суб’єктивна оцінка не може бути виключена, що ускладнює інтерпретацію результатів. Жодне дослідження не представило результатів про якість життя. Одне з досліджень повідомило дані про задоволеність лікуванням і про більшу задоволеність лікуванням у пацієнтів, які отримували АІ Гларгін. Інтерпретація клінічної значущості цього результату ускладнена тим фактом, що вказані початкові і кінцеві значення дослідження, хоча дослідники заявляють про статистично значуще поліпшення зміни задоволеності лікуванням. Крім того, звіт був представлений не на належному рівні, і тому оцінка якості цього результату була неможлива. Порівняння АІ ультракороткої дії з РЛІ було проведено в огляді Кохрейна (Cochrane Review). Основною метою даного систематичного огляду була оцінка впливу АІ ультракороткої дії в порівнянні з РЛІ у пацієнтів з ЦД1 і ЦД2. За даними огляду не було виявлено статистично значущих відмінностей в показниках тривалого метаболічного контролю (HbA1c) між АІ ультракороткої дії в порівнянні з РЛІ при ЦД2; також не було виявлено статистично значущих відмінностей у частоті виникнення гіпоглікемічних епізодів між АІ ультракороткої дії в порівнянні з РЛІ у пацієнтів з ЦД2: Три дослідження (одне подвійне сліпе, два відкритих) не виявили істотних відмінностей між АІ і РЛІ; 4 дослідження відзначили поліпшення задоволеності пацієнтів лікуванням в групі АІ (в основному за рахунок змін у зручності, гнучкості та продовженні лікування, а також інтервалу між ін’єкціями і їжею). На закінчення, системний огляд показує лише незначне клінічну перевагу АІ ультракороткої дії у більшості пацієнтів, які отримували інсулін. В іншому дослідженні порівнювалися АІ і РЛІ (АІ тривалої дії і НПХ інсуліни, і готові суміші АІ з готовими сумішами РЛІ) у пацієнтів з ЦД1 і ЦД2 і жінок з гестаційним діабетом. Метою дослідження було визначення переваг глікемічного контролю і можливості зниження ризику ускладнень і побічних ефектів. Було проведено системний огляд рандомізованих клінічних досліджень. Результати показали, що відмінності в рівні HbA1c і кількості випадків гіпоглікемії незначні і не можуть вважатися клінічно значущими. На думку авторів дослідження, АІ не має переваг з точки зору глікемічного контролю, але можуть бути корисні в лікуванні пацієнтів з повторюваними епізодами гіпоглікемії для оптимізації існуючого лікування за допомогою РЛІ. Рутинне використання АІ тривалої дії при ЦД2 не рекомендується в зв’язку з високим співвідношенням ціна/ефективність. АІ ультракороткої дії значно відрізняються за фармакокінетикою і фармакодинамікою в порівнянні з РЛІ. Грунтуючись на цих результатах, широко поширена думка, що РЛІ слід вводити за 20-30 хвилин до їжі, щоб знизити рівень постпрандіальної глікемії в порівнянні з АІ, що вводяться безпосередньо перед прийомом їжі. При цьому інтервал між ін’єкціями і прийомом їжі для пацієнтів з ЦД2 не є обов’язковим. Системний огляд 28 досліджень (10 для ЦД2) показав, що короткодіюч РЛІ та АІ ультракороткої дії (Аспарт) допомагають досягти ідентичного глікемічного контролю при ЦД2, і що ті ж результати були отримані при оцінці показників HbA1c і випадків гіпоглікемії, включаючи ризик тяжкої гіпоглікемії. В цьому випадку РЛІ короткої дії показали кращі результати для контролю глікемії натще, а АІ ультракороткої дії (Аспарт) - кращі результати для контролю постпрандіальної глікемії. Інше дослідження, проведене в Німеччині, показало, що довгострокові переваги використання АІ тривалої дії для ЦД1 в цілому не були адекватно вивчені, і немає ніяких доказів переваг АІ Гларгін і Детемір в порівнянні з НПХ інсуліном. Вивчення використання АІ тривалої дії при ЦД2 не показало переваг АІ Гларгін і Детемір в порівнянні з НПХ інсуліном у пацієнтів, які не отримували інтенсивну інсулінотерапію; у пацієнтів, які отримували інтенсивну інсулінотерапію, базальні АІ в поєднанні з пероральними цукорознижуючими препаратами також не показали переваг ІА Гларгін і Детемір в порівнянні з НПХ інсуліном, за умови, що терапія РЛІ була оптимізована. Було відзначено, що в цілому довгострокова користь від використання АІ тривалої дії з точки зору впливу на розвиток пізніх ускладнень цукрового діабету не цілком зрозуміла. Вивчення використання АІ ультракороткої дії при ЦД1 показало, що переваги Аспарт в порівнянні з РЛІ у дорослих пацієнтів не очевидні через нестачу даних; у пацієнтів з більш високим ризиком гіпоглікемії, той же результат був продемонстрований при використанні АІ ультракороткої дії Лізпро та РЛІ, і переваги Лізпро у пацієнтів з підвищеним ризиком важкої гіпоглікемії не очевидні; через нестачу даних можна говорити також про переваги іншого АІ ультракороткої дії, Глюлізін, в порівнянні з РЛІ. Ще один аналіз показує незначну клінічну користь лікування АІ тривалої дії для пацієнтів з ЦД2, які отримували АІ тривалої дії в якості «базального» інсуліну, щодо симптоматичних нічних гіпоглікемічних явищ. «До тих пір, поки не будуть доступні довгострокові дані про ефективність і безпеку, ми пропонуємо обережний підхід до терапії Гларгіном або Детеміром», - йдеться у висновках за його результатами.
My Diabetes Solutions
М.В. Неборачко, О.Г. Пхакадзе