Рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), які проведені протягом останніх двох десятиліть, однозначно показують, що профілактика (або, принаймні, затримка розвитку) діабету 2 типу можлива у багатьох етнічних групах шляхом модифікації способу життя або введення деяких фармакологічних засобів. РКД з різних країн, які розглядали модифікації способу життя як окремо, так і з фармакологічними препаратами.
Найранішній клінічне дослідження було розпочато в Китаї в 1997 році і має найдовший на сьогодні період спостереження - 23 роки. Розширені випробування, включаючи це китайське дослідження, дослідження результатів Програми профілактики діабету у США та Фінське дослідження профілактики діабету, показали, що переваги модифікації способу життя можуть зберігатися на періоди від 10 до 23 років.
Нещодавно спостереження в рамках дослідження SMS (служба коротких повідомлень) в Індії також показало, що ефект модифікації способу життя зберігався ще протягом трьох років після припинення активної фази випробування. Відносне зниження ризику за допомогою модифікації способу життя різнилось у різних груп населення та в різні періоди спостереження, коливаючись від 30% до понад 50%. Выкористання SMS виявилося успішною, безпечною, економічно ефективною та бажаною стратегією профілактики. Оцінено ефективність фармакологічних засобів профілактики діабету 2 типу у суб’єктів високого ризику. Дія фармакологічних засобів триває стільки, скільки приймається препарат. Нажаль багато таких цих препаратів мають також негативні наслідки. Люди з наявною стенокардією можуть відчувати збільшення ваги та серцеву недостатність при прийомі тіазолідиндіону. Метформін може викликати діарею, нудоту та блювоту. Індійські програми профілактики діабету показали, що поєднання модифікації способу життя з метформіном або піоглітазоном не покращило ефективність у порівнянні ефектом від виключно модифікації способу життя.
Незважаючи на те, що ефективність профілактики діабету 2 типу очевидна, втілення цих висновків у національну політику залишається проблемою.
Наразі зроблені спроби орієнтуватися на нездорову дієту та фізичну неактивність як на рушії надмірної ваги та ожиріння, які є найбільш важливими чинниками ризику для розвитку діабету 2 типу. У 2013 р. «Глобальний план дій щодо запобігання та боротьби з хропічними неінфекційними захворюваннями (НІЗ) на 2013 – 2020 рр.» встановив низку цільових показників, які слід використовувати для обмеження зростаючого впливу неінфекційних хвороб (НІЗ).
План рекомендував стратегії їх реалізації. Серед цілей - зупинити зростання рівня ожиріння та поширеності діабету за допомогою втручань, що здійснюються на рівні популяції. Просвітницькі кампанії, хоча і можуть підвищити рівень обізнаності населення, не виявилися ефективними у профілактиці діабету 2 типу. Вибір політики та програми запобігання повинні бути пристосовані до впровадження та координовані між секторами. Є кілька перспективних «найкращих кроків», рекомендованих ВООЗ з підтвердженими доказами ефективності. Одним із них є введення податків для зменшення купівлі підсолоджуваних цукром напоїв. Будь-яке зменшення споживання матиме значення для профілактики діабету 2 типу.
Потрібні ще додаткові докази ефективності цього втручання, але багато країн світу ввели такий податок. Цей крок часто поєднуються з іншими заходами охорони здоров’я, такими як програми зменшення калорійності продуктів, стимулювання фізичної активності або маркування упаковки продуктів. В той же час у таких країнах, як Індія, вартість цукру субсидується для груп із низьким рівнем доходу.
У реальних умовах найкращим підходом є багатостороння скоординована стратегія. Лідери громадянського суспільства, такі як Альянс з питань НІЗ, пропонують спричиняти тиск на уряди задля розробки та впровадження скоординованих, багатогалузевих стратегій боротьби з НІЗ.