Нові настанови Американської діабетичної асоціації/Європейської асоціації з вивчення діабету (ADA/EASD) вперше включили важливість сну в управлінні цукровим діабетом 2 типу, розглядаючи його рівноцінним іншим факторам способу життя, таким як фізична активність і дієта. У новому оглядовому дослідженні висвітлюються ключові докази, що обґрунтовують цей крок, розглядаючи зв'язки між кількістю, якістю і часом сну та показниками глікемії, ризиком серцево-судинних захворювань і смертністю.
Хоча модифікації способу життя є важливими в лікуванні цукрового діабету 2 типу, рекомендації здебільшого зосереджувалися на фармакотерапії, а не на змінах способу життя. Вперше новітні настанови ADA/EASD порушили цю традицію, включивши докази, що пов'язують показники при діабеті з руховою активністю протягом 24 годин. П'ять видів рухової активності (сон, сидіння, крокування, потовиділення та зміцнення) тепер розглядаються як важливі компоненти лікування. Зокрема, підкреслюється значення сну, який вперше розглядається нарівні з фізичною активністю.
Не зважаючи на те, що сон займає третину дня і впливає на метаболізм, ендокринну систему та серцево-судинні процеси, його згадують лише 40% клінічних настанов. Враховуючи фундаментальну роль сну для здоров'я при діабеті 2 типу, потрібно підвищити його значущість для медичних працівників та пацієнтів.
Сон - це метаболічно активний і динамічний процес, що включає складні поведінкові та фізіологічні процеси. Він має типову архітектуру, засновану на ритмічній зміні фаз повільного (NREM) та швидкого (REM) сну. Глибокі стадії NREM сну (N3) є найбільш оновлюючими та відновлюючими, дозволяючи тілу відновлювати клітини, тканини та м'язи. Протягом ночі загальний сон складається з кількох циклів, які включають чотири індивідуальні стадії.
Незважаючи на те, що здоровий сон передбачає адекватну тривалість, якість, своєчасність і регулярність за відсутності порушень, рекомендації зазвичай зосереджені на тривалості. Загальні рекомендації пропонують щонайменше 7 годин сну щоночі для оптимального здоров'я. Специфічні рекомендації для людей з цукровим діабетом 2 типу не розроблені і мають спиратися на ці глобальні рекомендації.
Незважаючи на те, що здоровий сон передбачає адекватну тривалість, якість, своєчасність і регулярність за відсутності порушень, рекомендації зазвичай зосереджені на тривалості. Загальні рекомендації пропонують щонайменше 7 годин сну щоночі для оптимального здоров'я. Специфічні рекомендації для людей з цукровим діабетом 2 типу не розроблені і мають спиратися на ці глобальні рекомендації.
Кількість сну
Існують переконливі докази U-подібного зв'язку між тривалістю сну та ризиком розвитку діабету 2 типу, з найнижчим рівнем при 7 годинах на день. Короткий (<6 год) і довгий (>9 год) сон пов'язані з підвищеним до 50% ризиком діабету 2 типу, включно з прогресуванням від передіабету. Кожна додаткова чи від'ємна година сну порівняно з 7 год/ніч асоціюється із 9-14% збільшенням ризику діабету 2 типу.
Хоча більшість досліджень базувалися на самозвітах у один момент часу, використання об'єктивних вимірювань тривалості сну чи генетичних аналізів підтверджує зв'язок між сном і метаболічною дисфункцією, але не виявляє чіткої асоціації для довгого сну. Деякі дані навіть припускають, що довгий сон може бути захисним фактором. Це свідчить, що несприятливий зв'язок між довгим сном може пояснюватися змінними факторами чи зворотнім впливом, тоді як зв'язок з коротким сном, імовірно, є причинним і становить мішень для втручання.
Хоча більшість досліджень базувалися на самозвітах у один момент часу, використання об'єктивних вимірювань тривалості сну чи генетичних аналізів підтверджує зв'язок між сном і метаболічною дисфункцією, але не виявляє чіткої асоціації для довгого сну. Деякі дані навіть припускають, що довгий сон може бути захисним фактором. Це свідчить, що несприятливий зв'язок між довгим сном може пояснюватися змінними факторами чи зворотнім впливом, тоді як зв'язок з коротким сном, імовірно, є причинним і становить мішень для втручання.
Зв'язок кількості сну з глікемічним контролем, ризиком ССЗ і смертністю при діабеті 2 типу
При діабеті 2 типу як короткий (<6 год/ніч), так і довгий (>8 год/ніч) сон згубно впливають на рівень HbA1c і глюкози натще. Короткий сон також пов'язаний з підвищеним ризиком ССЗ і смертності. Наприклад, при ≤5 год/ніч ризик ішемічного інсульту та смертності від ССЗ був на 42-70% вищим порівняно із 7 год/ніч.
Якість сну
Якість сну визначається як "самозадоволеність індивіда всіма аспектами сну" і ґрунтується на ефективності, латентності, тривалості сну та періодах неспання. Погана якість сну, на яку впливають різні фактори, пов'язана з підвищеним на 40-84% ризиком розвитку діабету 2 типу.
Зв'язок якості сну з глікемічним контролем, ризиком ССЗ і смертністю при діабеті 2 типу
Епідеміологічні дослідження показують зв'язок між порушеннями сну та глікемічним контролем при діабеті 2 типу. Гірша якість сну була предиктором вищого рівня HbA1c у пацієнтів з ускладненнями діабету. Обмежені дані вказують на підвищений ризик ССЗ та смертності при порушеннях сну у хворих на недавно діагностований діабет 2 типу. Наявність як порушень сну, так і діабету була пов'язана з підвищеним на 87% ризиком смертності від усіх причин.
Потенційні механізми зв'язку порушень сну з діабетом 2 типу
Двосторонній зв'язок між проблемами зі сном та діабетом 2 типу, ймовірно, виникає через різноманітні фізіологічні та поведінкові механізми. Нестача сну пов'язана з гормональними змінами, які впливають на інсулінорезистентність та вироблення інсуліну. Наприклад, мелатонін і кортизол, що продукуються в гіпоталамо-гіпофізарно-надниркових осях, регулюють цикл сон-неспання та мають зворотній зв'язок. Однак ці закономірності порушуються при короткій тривалості сну (як звичній, так і експериментальній), оскільки нестача сну підвищує рівні симпатичної активації та катехоламінів. Внаслідок цього рівні кортизолу зростають ввечері та повільніше знижуються. Такі зміни можуть призвести до зниженої реакції β-клітин на глюкозу та меншої чутливості до інсуліну (через нижчі рівні глюкагоноподібного пептиду-1).
Порушення циркадного ритму також відіграє важливу роль у розвитку діабету 2 типу. Циркадний ритм контролюється "генами біологічного годинника", які регулюють фізіологічні та поведінкові процеси протягом 24 годин. Поліморфізми в ключових генах годинника (наприклад, CLOCK, BMAL1, CRY) підвищують ризик діабету 2 типу. Дослідження взаємодії генів і поведінки також показують, що мутації в генах годинника, в поєднанні з певною дієтою, можуть впливати на рівень глюкози натще, інсулінорезистентність та ризик діабету 2 типу.
Ендогенні ритми генеруються супрахіазматичним ядром гіпоталамуса, а також клітинами периферичних органів (наприклад, скелетних м'язів), які мають власні циркадні годинники. Ці передбачувані ритми синхронізовані із світловими циклами, але тривале перебування на світлі та вплив штучного освітлення можуть посилити порушення серцево-метаболічних процесів. Наприклад, люди з вечірнім хронотипом (які вважають за краще пізно лягати спати та пізно прокидатися) мають нижчі рівні помірної та інтенсивної фізичної активності порівняно з ранковими хронотипами. Тому синхронізація внутрішнього циркадного ритму шляхом дозованої фізичної активності та обмеження часу прийому їжі може бути корисною додатковою терапевтичною стратегією для покращення метаболізму, досягнення хронобіологічного гомеостазу та кращого узгодження внутрішніх ритмів з навколишнім середовищем та соціальними графіками.
Хоча згадані механізми підвищують ризик діабету 2 типу та ускладнюють його контроль, супутні захворювання також демонструють двосторонній зв'язок зі сном. Наприклад, порушення сну часто з'являються до початку нового або повторного епізоду депресії, що вказує на роль сну в її патогенезі. Навпаки, симптоми депресії також є важливим фактором, пов'язаним з неоптимальною якістю сну, при цьому до 90% людей з депресією також мають проблеми з якістю сну, що ускладнює визначення причинно-наслідкових зв'язків.
Порушення циркадного ритму також відіграє важливу роль у розвитку діабету 2 типу. Циркадний ритм контролюється "генами біологічного годинника", які регулюють фізіологічні та поведінкові процеси протягом 24 годин. Поліморфізми в ключових генах годинника (наприклад, CLOCK, BMAL1, CRY) підвищують ризик діабету 2 типу. Дослідження взаємодії генів і поведінки також показують, що мутації в генах годинника, в поєднанні з певною дієтою, можуть впливати на рівень глюкози натще, інсулінорезистентність та ризик діабету 2 типу.
Ендогенні ритми генеруються супрахіазматичним ядром гіпоталамуса, а також клітинами периферичних органів (наприклад, скелетних м'язів), які мають власні циркадні годинники. Ці передбачувані ритми синхронізовані із світловими циклами, але тривале перебування на світлі та вплив штучного освітлення можуть посилити порушення серцево-метаболічних процесів. Наприклад, люди з вечірнім хронотипом (які вважають за краще пізно лягати спати та пізно прокидатися) мають нижчі рівні помірної та інтенсивної фізичної активності порівняно з ранковими хронотипами. Тому синхронізація внутрішнього циркадного ритму шляхом дозованої фізичної активності та обмеження часу прийому їжі може бути корисною додатковою терапевтичною стратегією для покращення метаболізму, досягнення хронобіологічного гомеостазу та кращого узгодження внутрішніх ритмів з навколишнім середовищем та соціальними графіками.
Хоча згадані механізми підвищують ризик діабету 2 типу та ускладнюють його контроль, супутні захворювання також демонструють двосторонній зв'язок зі сном. Наприклад, порушення сну часто з'являються до початку нового або повторного епізоду депресії, що вказує на роль сну в її патогенезі. Навпаки, симптоми депресії також є важливим фактором, пов'язаним з неоптимальною якістю сну, при цьому до 90% людей з депресією також мають проблеми з якістю сну, що ускладнює визначення причинно-наслідкових зв'язків.
Висновок
Останні настанови ADA/EASD підкреслюють важливість сну в контролі цукрового діабету 2 типу. Хоча вплив сну на глікемічні показники потребує подальшого вивчення, цей огляд слугує нагадуванням включати сон у клінічні консультації та освітні програми з діабету.