Наразі через швидке поширення COVID-19 з маніфестацією важкого гострого респіраторного синдрому розгорнуті широкі дискусії по ряду актуальних тем, пов'язаних з найбільш оптимальними способами лікування пацієнтів з ЦД під час коронавірусної пандемії, включаючи проблеми сприйнятливості до цієї нової інфекції, наявності коморбідної патології, важкості перебігу захворювання, ризиків розвитку ускладнень і летальності, а також ролі лікарських препаратів, що використовуються для контролю глікемії.
30 січня 2020 р. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ) оголосила спалах COVID-19 надзвичайною ситуацією в охороні здоров'я, що має міжнародне значення.
На 31 липня 2020 року офіційно у світі зареєстровано майже 17,5 млн. підтверджених випадків інфікування COVID-19 у 215 країнах і територіях, які у 676 835 випадках мали смертельні наслідки.
В Україні від початку спалаху пандемії коронавірусної інфекції, станом на 31 липня 2020 року, було інфікувано 68 794 людей. Загальна кількість померлих - 1 673 осіб, ще 38 154 хворих одужали.
Аналіз структури супутніх захворювань у пацієнтів, які померли від ускладнень COVID-19 в Україні, з урахуванням даних 31.07.2020 р., показав, що 70% хворих на COVID-19 мали супутні нозології, а саме:
серцево-судинні захворювання (ССЗ) у 78,2%,
ЦД у 21,7%, поєднані захворювання у 24%,
запалення легенів у 13,1%,
онкологічні захворювання у 8,2%,
захворювання нирок у 10,5%,
неврологічні захворювання у 6,4%,
інші супутні захворювання у 11,5% пацієнтів.
У 54,8% померлих з супутньою патологією було кілька захворювань: серцево-судинні та ЦД, імунодефіцит та ожиріння і т. д. Високий відсоток ССЗ і ЦД різко контрастує з даними Китайського центру з контролю і профілактики захворювань, що можна пояснити національно-етнічними особливостями, які зумовлюють низький відсоток ССЗ і ЦД в структурі загальної захворюваності у Китаї. Аналіз вікової структури смертності показав, що практично 89% людей, які померли від коронавірусного захворювання в Україні, були віком понад 50 років, що співзвучно з даними світової та китайської статистики. В гендерній структурі померлих від коронавірусу в Україні переважали чоловіки, що відповідає чіткій тенденції превалювання чоловічої смертності у світовій статистиці щодо коронавирусної інфекції.
При аналізі підозрілих випадків захворювання COVID-19 в Україні встановлено, що 66,5% випадків складали люди у віці 18-49 років та 22% – понад 50 років, що свідчить про дієвість профілактичних заходів, спрямованих на жорстку карантинну тактику соціального дистанціювання серед населення у віці понад 60 років.
Наразі відсутні будь-які специфічні противірусні засоби терапії або профілактики COVID-19. Тяжкі форми хвороби з більшою ймовірністю розвиваються у літніх людей і людей з певними захворюваннями, такими як астма, ЦД і хвороби серця. У важких випадках застосовують засоби для підтримання функцій життєво важливих органів. Захворювання викликається новим вірусом, у людей до нього немає набутого імунітету, тому до інфекції сприйнятливі люди всіх вікових скатегорій. Майже в 15% випадків захворювання має перебіг у важкій формі, що потребує застосування кисневої терапії, ще у 5 % стан хворих діагностується як критичний.
Висновки
До теперішнього часу немає даних про оптимальне лікування пацієнтів з ЦД, інфікованих SARS-CoV-2, а також хворих з COVID-19, в яких розвивається глікемічна декомпенсація. Жоден з представлених препаратів не виявився глобально домінуючим у терапевтичній стратегії для всіх категорій пацієнтів з COVID-19. На даний момент значущий терапевтичний ефект при використанні всіх перерахованих вище препаратів отримано лише для дексаметазону, який застосовувався у пацієнтів з важкою формою COVID-19. Ретельний моніторинг рівня глюкози та аналіз взаємодії лікарських препаратів можуть профілактувати погіршення клінічної симптоматики і знизити ризики несприятливих наслідків. Хоча гіперглікемія зазвичай є основною проблемою в цьому контексті, не слід ігнорувати можливість виникнення гіпоглікемічних епізодів у результаті взаємодії медикаментозного лікування вірусного захворювання і антидіабетичної терапії типових метаболічних порушень. Індивідуальні терапевтичні стратегії та оптимальні цілі контролю глюкози повинні бути сформульовані на підставі тяжкості захворювання, наявності супутніх захворювань і ускладнень, пов'язаних з ЦД, з урахуванням віку пацієнтів і наявності інших обтяжливих чинниківів. Спільна робота міждисциплінарної команди, що включає інфекціоністів, ендокринологів, пульмонологів, психологів, дієтологів і фахівців з реабілітації, може бути вкрай необхідною протягом тривалих періодів госпіталізації та відновлення пацієнтів, які перенесли важку коронавірусну інфекцію. ЦД й інші супутні захворювання є важливими предикторами важкого перебігу і високої смертності у пацієнтів з COVID-19.
На сьогоднішній день необхідні подальші клінічні дослідження, щоб забезпечити краще розуміння патофізіологічних механізмів, що лежать в основі зв'язку між COVID-19 і ЦД, для здійснення ефективного терапевтичного прориву як в лікувальних стратегіях, так і в медикаментозних тактиках, націлених на запобігання коронавірусній інфекції.
*за матеріалами:
"Ц У К Р О В И Й Д І А Б Е Т І C O V I D - 1 9 :
А К Т УА Л Ь Н І П И ТА Н Н Я П АТ О Г Е Н Е З У, К Л І Н І К И ТА Т Е РА П І Ї"
Тронько М. Д. – директор ДУ «Інститутендокринологіїта обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», віце-президент НАМН України,академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, д.м.н., професор;
Попова В. В. -- завідувач відділом профілактичної діабетології, д.м.н.